Перець Олег Олександрович 

Художник, кандидат мистецтвознавства (доктор філософії).

Член Національної спілки художників України.

Народився 9 січня 1964 р. у м. Полтаві.

З другої половини 70-их рр. ХХ ст. бере участь у художніх виставках та мистецьких акціях різного рівня.

У 1988 – 1993 рр. навчався та з «відзнакою» закінчив Санкт–Петербурзьке Вище художньо-промислове училище ім.В.Г.Мухіної (нині СПбДХПА ім. О.Л. Штигліця). Викладач з фаху та керівник дипломної роботи – В. М. Циганков, викладач малюнку - Р. П. Куриляк, викладач живопису – Б. І. Шаманов.

Мешкаючи в Ленінграді – Санкт–Петербурзі у складі гурту художників-українців, лідером якої був Ф. М. Гуменюк, став засновником Братства українських митців Ленінграду „Кобзар” (БУМ), брав участь у виставковій та культурологічній діяльності Братства.

Працює в різних галузях образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Напрямок власних творчих пошуків називає Українським наївним романтизмом (УНР) – це прагнення до новітнього художнього прочитання архетипових образів української нації, з метою, в умовах глобалізації, поширювати позитивне світовідчуття, яке притаманне європейським спільнотам із давнім етнічним корінням. Ідеї гуманізму, що стали підмурком європейського та українського мистецтва зокрема, набувають новітнього прочитання у сучасній аксіологічній естетиці та, перегукуючись із постулатами нової життєвої філософії (гуманістичної психології), зберігають актуальність, щоб протидіяти деструктивним проявам сучасної масової культури.

З 1994 р. викладає у Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка". Ініціатор створення сучасної полтавської школи художньої кераміки.

В 1994 р. висунув концепцію регіональної художньої школи вищого рівня, що функціонує в умовах незалежної України. Ця школа формує митця, здатного розвивати таку філософію художнього творення, що зберігає та збагачує національну культурну традицію в умовах глобалізаційних перетворень.

Автор наукових публікацій, присвячених питанням художньої організації предметно-просторового середовища на ґрунті національних традицій, відтворення та розвитку регіональних мистецьких шкіл, методики викладання композиції для фахівців образотворчого та декоративно–прикладного мистецтва.

Мистецькі твори знаходяться у збірках Національного музею–заповідника українського гончарства в Опішному, Полтавського художнього музею, приватних колекціях України, Росії та США.